Я спіймала себе на тому, що часто мені не зовсім подобається
те що зі мною відбувається. Навіть коли
все добре, все одно знаходиться щось, що могло б бути краще. Наприклад, перед
карантином я вранці думала, що « от
знову на роботу, як не хочеться, було б класно залишитеся в дома.» А зараз я
дуже хочу на роботу. Я скучила за колегами, студентами. І рада бачити абсолютно
всіх. Нажаль, ми не цінуємо те що маємо, а лише втративши щось, розуміємо його
цінність. І це стосується абсолютно всього в нашому житті.
Що ж з цим робити?
Ось мої роздуми. Важливо усвідомити, що перепони у нашому
житті будуть завжди. Кожна перепона нас чомусь вчить. А саме головне, кожну перепону потрібно вітати, як альпініст. Справжні
альпіністи не відчувають повноти життя без важкого шляху до самої високої
гори.
Притча «Це добре». Це, нам підказка, про те як нам
залишатися у доброму гуморі, незважаючи ні на що.
Ще, якби не карантин,
я б не наважилася записати відео.
Коментарі
Дописати коментар